Цього разу мова піде про WordPress, платформу, на якій працює цей блоґ. На початку літа Мет Муллінвіг [Matt Mullenweg] — співзасновник та розробник WordPress зхрестив словесні шаблі із Крісом Пірсоном, розробником Thesis — досить популярного пакту тем під цю платформу.

Тема є візуальною надбудовою над движком WordPress. Фігурально: WordPress є фундаментом та каркасом Вашого блоґу, а тема (наприклад: Thesis) — його шпалерами.  Згідно архітектури WordPress теми, як і плагіни, можуть розроблятися сторонніми програмістами та дизайнерами, а WordPress безкоштовно надаватиме їм свою систему як основу, за умови, що сторонні розробники дотримуватимуться умов ліцензії WordPress.

Ось із цього моменту і починається найцікавіше. WordPress використовує General Public Licence (GPL), розроблену легендою програмування та диваком Ричардом  Столменом. Суть цієї ліцензії, яка лежить в основі руху вільного програмного забезпечення та операційної системи Linux, полягає у тому, що розробник отримує доступ до чужого програмного коду в обмін на те, що він також надасть іншим доступ до створених ним змін до початкового програмного коду. Дуже важливим моментом у ліцензуванні через GPL є те, що обов’язок «поділитись кодом» виникає лише у випадку його «поширення». Іншими словами: якщо Ви пишете код лише для клієнта або для самого себе, обов’язок «ділитись» у Вас не виникає.

Виходить, що будь-хто може взяти код WordPress, а також його плагінів та тем нічого за це не заплативши, ба більше — можна взагалі створити альтернативний проект (сам WordPress є «форком» (англ. fork = веделка) популярного колись b2/cafelog, автор якого працює тепер у команді WordPress). Однак цей «хтось» має поділитись із спільнотою, котра розробила базовий програмний продукт результатами своєї роботи. Адже спільнота поділилася своєю роботою із цією людиною.

Логіка WordPress (найбільшої на сьогодні платформи для блоґів у світі із прибутками у сотні мільйонів доларів) полягає у наступному: автори інновацій до платформи можуть заробляти на своїх продуктах, не витрачаючи час на створення свого«фундаменту та каркасу»,  а WordPress зароблятиме на тому, що надаватиме послуги із налаштування свого програмного продукту, час від часу інкорпоруючи в нього вдалі зміни, внесені іншими розробниками (посилаючись при цьому на них).

Кріс Пірсон, розробник Thesis, не хотів ділитись джерельним кодом своїх тем. Його цікаву аргументацію можна побачити у Скайп-дискусії із Метом Муллінвігом з WordPress, що відбулася за посередництва Ендрю Ворнера з проекту Mixergy. Попри те, що Пірсон виявився досить впертим та завзятим сперечальником, за тиждень після дискусії, розуміючи загрозу судового позову від WordPress (який би однозначно підтримала столманівська Free Software Foundation та низка ключових гравців на ринку OpenSource), він погодився на розподілену ліцензію (англ. = split license). Cуть цього типу ліцензії полягає у тому, що вся частина PHP-коду, котра відповідає за інтеграцію із WordPress,  ліцензується на умовах GPL, а решта (CSS, Java Script та картинки) ліцензуються за звичайною пропрієтарною ліцензією, розробленою юристами Thesis.

Читати далі (англ. мова!):

• Детальний аналіз питання ліцензування та похідних творів на WordPress від Марка Джакуіса, одного з розробників WordPress;
• Парадокс пінгвіна: як сфера застосування концепції похідних творів у авторському праві впливає на ефективність GNU GPL від Мітчела Стольца з Бостонського університету.

Верховний суд США нарешті виніс рішення у судовій справі In re Bilski. Патентну блоґосферу Сполучених Штатів лихоманить, як CNN.

Мій коментар = як тільки дочитаю текст рішення. Аби дізнатись, чому ця справа важлива: почитайте пост, який робився раніше цього місяця.

На продовження футбольної теми: чоловіки країни, де більш за все у світі люблять футбол, тепер почуватимуться щасливішими, а топ-менеджменту корпорації Pfizer доведеться підтягнути ремені: з цього місяця у аптеках Бразилії з’явилися генерики легендарного препарату Viagra.

Експерти прогнозують падіння вартості однієї пігулки на 50% з 17.60 доларів США до 8.80, при цьому вартість генериків буде щонайменш на 30% меншою. Однак маленьке чоловіче щастя у пігулці за менші гроші насправді є лише вершиною юридичного айсберга.

Фармакологічний ринок Бразилії завжди був і лишається привабливою ареною для боротьби між інноваційними виробниками та виробниками генериків. Перші інвестують у R&D (розробку та розвиток) нових ліків, другі використовують створені іншими формули після того як термін правової охорони на ці винаходи спливає. Зрозуміло, що перші борються за свої патенти до останнього, а другі намагаються зупинити дію патентів на інноваційні ліки якнайшвидше.

У 1996 році, вступаючи до СОТ, Бразилія прийняла зміни до патентного законодавства, що дозволили отримувати правову охорону у цій країні патентам на винаходи, котрі раніше там не охоронялися. Патенти, що отримали правову охорону завдяки цій процедурі, називають «pipeline patents» («магістральні» патенти). Серед нових галузей патентування завдяки «магістральним» патентам з’явилися і фармакологічні препарати.

Підставою для видачі бразильського патенту на сільденафіл цитрат (активну діючу речовину «Віагри») став патент Великої Британії, виданий у червні 1990 року. Однак реєстрацію цього фармакологічного засобу було завершено лише у 1991 році. Отже, на думку Pfizer, правова охорона препарату мала тривати до 2011 року. Представники компаній-виробників генериків мали із цього приводу іншу думку. Вони аргументували свою позицію по скороченню терміну правової охорони тим, що Бразилія не має автоматично продовжувати термін правової охорони винаходу лише на тій підставі, що у іншій країні (у нашому випадку це Велика Британія) законодавство надає виробнику подовження терміну, ґрунтуючись на адміністративних затримках. Верховний суд Бразилії підтримав цю позицію.

Результатом рішення стало створення прецеденту визначення тривалості правової охорони «магістральних» патентів. А Бразилія тепер буде місцем паломництва тих, кому за 70.

Оскільки багато хто з Вас зараз захоплений переглядами чемпіонату світу із футболу — варто поговорити про FIFA та інтелектуальну власність.

Ураховуючи бюджети події, FIFA досить (виправдано) агресивно ставиться до захисту прав інтелектуальної власності. Аби південноафриканські порушники не «впадали на мороз», у 2007 FIFA видало цікаву брошуру, де описані випадки легітимного та нелегітимного використання офіційної символіки чемпіонату.

Серед іншого, брошура містить такі «доречні» роз’яснення, як заборона використовувати слово «worldcup» при адресуванні в Інтернет. Наприклад, адреса worldcup.lexvisrtualis.org була б, на думку юристів FIFA, порушенням прав інтелектуальної власності цієї організації. Побоювання FIFA пов’язані із концепцією партизанського маркетингу (ambush marketing), коли підприємство, що не має відношення до якоїсь події (тобто не заплатило організаторам спонсорські кошти), претендує на асоціацію із цією подією у свідомості споживачів.

Гумор завжди був адекватною відповіддю надмірному формалізму. Адресат одного із більше 400 листів-попереджень, Kulula.com — місцеві дешеві авіалінії (або «лоукост» на сленгу авіаіндустрії), випустило саркастичний постер, у якому вони називають себе «неофіційним національним перевізником самі знаєте чого, про що нікому ніколи не можна казати».

Однак, партизанський маркетинг є найменшою бідою правовласників, у порівнянні зі справжньою халепою: контрабандою підроблених брендованих товарів. За пару тижнів після завершення чемпіонату почнуть з’являтися аналітичні звіти із конкретною кількістю виявлених порушень та оцінками збитків. Ураховуючи, що невздовзі нам із Вами приймати Євро 2012 — досвід Йоганесбурга має бути цікавим для Києва та інших міст-господарів європейського чемпіонату.

за матеріалами IP-watch.org

Денніс Крауч, власник блоґу PatentlyO, аналізує у своєму вчорашньому пості цікаву справу, суть якої стосується питання: «за яких обставин електронний файл можна вважати «продуктом» для цілей визначення порушення патенту».

Відповідне положення федерального законодавства Сполучених Штатів, що склало матеріально-правову підставу для судового розгляду, досить схоже із його українським аналогом:

35 USC 271(g): Whoever without authority imports into the United States or offers to sell, sells, or uses within the United States a product which is made by a process patented in the United States shall be liable as an infringer. . .

ч.4 п.2 ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»: «використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях».

Предметом справи став патент на певний метод поширення контенту у Інтернеті. Після низки кроків, ПК користувачів отримують доступ до електронного музичного файлу. На думку позивача, відповідач у справі розпочав поширення файлів, використовуючи патент позивача на технологію поширення цих файлів.

Суд проаналізував попередню судову практику і дійшов до висновку про те, що взагалі, файли можуть вважатися «продуктами», але оскільки у даній справі патент не згадує шифрування, а саме у цей спосіб відповідач захищав свій контент — порушення прав позивача не відбулося.

Дуже цікавий пост про оцінку інтелектуальних активів опублікував на цьому тижні блоґ Intellectual Property Expert Group. Пост прослідковує еволюцію оцінки ІВ від базового інструменту для відшкодування збитків у судових справах, до інструменту монетизації технологій підприємства.

Автор посту дає цікавий порівняльний аналіз видів оцінки, запроваджуючи розподіл цих видів на дві групи:

• оцінка, що здійснюється у контрольних цілях (compliance valuation);
• оцінка, що здійснюється у інших цілях (non-compliance valuation).

Дуже цікавим для України є висновок автору: проблема відсутності достатнього ринку для оцінки ІВ полягає у великій кількості проектів, що мають «пожежний» характер у порівнянні із регулярною оцінкою у цілях контролю та визначення поточних результатів розвитку підприємства.

У продовження розмови про вже згадуваний LegalCamp. Якщо хтось матиме бажання = реєструйтеся у HelpTeam на 24 червня. Як співорганізатор події обіцяю, що буде весело.

На місці треба бути у районі 8:30 ранку. Далі визначетесь самі. Ми плануємо дві зміни: ранкову і вечірню. За бажанням можна обдиві (героїв чекають приємні сюрпризи). Завершуємо десь у районі 21:30.

Поділитись із подругою або другом? http://bit.ly/LegalCampHelp

Отже: наближається Ваше щастя і скоро Ви мене позбудетесь аж до (сподіваюсь) осені. А поки почитайте на наступну лекцію справу Gibson Guitar Corp. v. Paul Reed Smith Guitars, LP (стор. 77 PDF / 73 на папері).

Хто вміє грати на гітарі, той має знати про негаразди, які довелося пережити виробнику улюблених гітар Еріка Клептона, Джорджа Гаррісона та Джиммі Гендрікса. Окрім того, справа стосується таких улюблених українськими практиками понять, як засоби забезпечення позову та імовірність введення споживача у оману.

Бідному Bayer AG регулярно дістається. Не встигнули вщухнути пристрасті стосовно того, чи втратило позначення «Аспірин» розрізняльну здатність, як на славетну компанію з Леверкузена накинулися виробники дієтичних домішок для любителів здорового способу життя.

Апеляційна палата для торговельних марок (TTAB, али ми із Вами домовилися її називати спрощено) Відомства США з патентів та торговельних марок (USPTO) визнала таким, що вводить в оману відносно походження товару (англ. «deceptively misdescriptive», всі розумники й розумніці одразу згадують кубинські сигари та Corporation Habanos) позначення «Органічний аспірин», оскільки такої речі як «органічний» аспірин (торговельна марка, якою для простих смертних позначається ацетилсаліцилова кислота (до-речі, досить непоганий приклад якісно-написаної україномовної статті про хімічну сполуку у Вікіпедії) у природі не існує.

Мораль: будете юристом для виробників дієтичних домішок (це якраз та галузь фармацевтики, що наразі бурхливо розвивається в Україні) = «усмиряйте» амбіції своїх менеджерів з маркетингу!

За матеріалами TTABlog.

Як вже чули ті з Вас, хто відвідував останні дві лекції — Ваш покірний є співорганізатором LegalCamp — неконференції про право та технології. Якщо матимете бажання: приходьте.

(Банер російською, бо частина учасників з РФ)

Аби прийти Вам було дешевше, ми проводимо конкурс есе на тематику події. Десять переможців конкурсу відвідають подію безкоштовно. Також, якщо у когось із Вас є бажання повчитися проводити відкриті події для тусовки юристів та IT-шників — приєднуйтеся до нашої HelpTeam. Обіцяємо цікавий час та новий досвід.